Заливання з чайникаЧайник доводять до потрібної позначки, ллють гарячу воду на спеції й одразу накривають посудину. Найпримхливіший маршрут: усе вирішують градуси й хвилина, на якій лягає кришка. Гострота тут фронтальна й чітка, вона приходить із першим ковтком.
Тихе доведенняТут усе починається з холодної води: спеції лежать у ній від самого початку й гріються разом, але кипіти їм не дають. Правильна картинка — ланцюжок дрібних бульбашок по стінці, приблизно 88 °C. Напій виходить темнішим і щільнішим, гострота втрачає різкі краї.
Нічна карафаВогню тут немає взагалі — працює тільки час, чотирнадцять годин на нижній полиці. Холодна вода майже не витягує дубильних речовин, тож карафа лишається негіркою й на другу добу, а тепло в ковтку зʼявляється із запізненням.
Молочне горняЖир утримує ефірні олії, тому аромат проступає неквапом, зате тримається довго. Це єдиний маршрут, де дрібний помел доречний: осад у молоці нікому не муляє. Сувора умова одна — зняти з вогню на першій піні.
На цих чотирьох маршрутах те саме кореневище дає чотири несхожі горнятка. Через це ми ніколи не пишемо «заваріть корінь», не назвавши маршруту й крупності помелу.